для батьків

Шановні батьки!

• "Дитина -дзеркало сім'ї. Як у краплині води відображається сонце, так в дітях відображається моральна чистота матері і батька"  

                  

"Багато лиха має своїм корінням як раз те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями, не вчать правильно ставитись до понять можна,  треба, не можна" "У вихованні немає головного і другоряд-ного, як немає головної  пелюстки серед багатьох пелюсток, що створюють квітку"

Шановні батьки, пам’ятайте!

·        Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як всі.

·        Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, які їх теж потребують.

·        Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення про свою дитину.

·        Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

·        Надавайте дитині самостійності в діях та прийнятті рішень.

·        Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.

·        Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять вас.

·        Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

·        Пам’ятайте, що дитина колись подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про це.

 10 "золотих правил" виховання                               щасливих дітей 

1.Стимулюйте інтелект дитини. 
Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче. 

2. Формуйте самоповагу.
Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. 

3. Навчіть дитину спілкуватися. 
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: 
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності; 
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних; 
• зовнішня привабливість: одяг, манери; 
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників. 
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; 
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову. 

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора. 
Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо. 

5. Виховуйте відповідальність і порядність. 
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників. 

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. 
Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба". 
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу. 

7. У кожної дитини має бути гарний друг. 
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей.

8. Будьте вимогливими. 
Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. 
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки. 

9. Привчайте дитину до праці. 
Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі. 

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. 
Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.

              

Бесіда з батьками на тему:

Дитячі запитання про гроші

Мета: Допомога батькам у виборі відповідей дітям на більш типові питання про особисті кошти

:::

Як відповісти на найтиповіші запитання, якими діти ставлять нас у безвихідь?

-   Яка у вас зарплата?

Починаючи з певного віку дітей явно хвилює кількість грошей у сім'ї. Краще ви­брати обтічне формулювання - зарплата нормальна. По-перше, зайва фіксація уваги на бідності шкідлива для ді­тей, для їхньої самооцінки. По-друге, якщо батьки мають високий дохід, із міркувань безпеки дитину краще у це не посвячувати до певного віку. Розумний підхід - у міру до­рослішання дитини вводити її в курс економічного життя сім'ї. Дитина повинна знати і про сімейні витрати, тому обговорюйте при ній, скільки коштують комунальні послуги, продукти, одяг, освіта.

-   Чому ви так мало заро­бляєте, а батьки моїх дру­зів отримують більше?

З одного боку, приведіть ди­тині у приклад сім'ї з нижчим доходом - напевно у вашому оточенні знайдуться такі. З ін­шого - поясніть, що гроші - це благополуччя. Але за гроші не можна купити щастя. Розка­жіть про те, що є моменти в житті людей, які не коштують нічого з погляду їхньої мате­ріальної цінності, але необ­хідні будь-якій людині: тепло, любов, турбота, проведений разом час.

-   Чому ви не даєте мені грошей на кишенькові ви­ трати, адже я вже дорос­лий?

Відповідь очевидна: уже в дитячому віці людина обов'яз­ково повинна залучатися до уміння планувати доходи і ви­трати. Якщо її цьому не навчи­ти у дитинстві, то в дорослому житті їй доведеться складно. Почніть із найпростішого, можна ще до того, як дитина навчилася рахувати. Дайте їй можливість самій платити за покупки, потім самій вибирати і розплачуватися. А коли дити­на стане старшою, можна до­ручити їй самостійно ходити у магазин за продуктами.

-   Моїм друзям їхні бать­ки дають по двадцять гривень у день, а ви всього по п'ять. Я відчуваю себе по­ряд із ними жебраком. Ви що, не можете дати мені більше?

Однозначно, що у дити­ни повинні бути свої власні гроші - з того моменту, коли у неї з'являються регулярні витрати (найчастіше це спів­падає з початком навчання у школі). Чим старша дитина, тим рідше їй треба видавати гроші на кишенькові витрати. Першоклашці - щодня, а 14-річному - раз на місяць. Так дитина вчитиметься розподі­ляти витрати. Скільки давати грошей? Рекомендації прості: дитині повинно вистачати на потреби у школі, проте не має бути помітно більше або мен­ше, ніж у інших дітей.

- Якщо це мої гроші, чому тоді ви лаєте мене за те, що я витратив їх на річ, яку вважаю потрібною?

Навіть якщо ви сильно обу­рені тим, що дитина на всі зао­щадження купила собі неймо­вірного рожевого слона або чергову комп'ютерну іграшку, поважайте її вибір. Уявіть си­туацію: вам подарували гроші, а потім зажадали відзвітувати, на що ви їх витратили. Навряд чи вам це сподобалося б. По­ясніть дитині, що можна було б купити ще на ці гроші. По­рівнюйте, але не засуджуй­те за покупку, привертайте дитячу увагу і інтерес до дій­сно цінної і по­трібної речі, пояснюючи її переваги.

-   Не митиму посуд просто так - моїм друзям батьки за це платять окремо!

Платити за допомогу по господарству не можна у жод­ному випадку! Інакше у дітей формується споживче став­лення до батьків. Можна по­яснити: "Виконання домашніх обов'язків само собою, це пи­тання стосунків між людьми. Адже мама з татом нічого не отримують за домашні спра­ви, це наш загальний будинок, і ми трудимося на себе і для себе, щоб усім було добре". У той же час заохочення за хороше навчання цілком до­пустиме, адже це заохочення за реальну, успішно виконану роботу. Але заохочувати дітей краще подарунками і розвага­ми, а не грошима.

-   Якщо я заробив гроші, чи можу витратити їх куди  захочу? Адже вони - мої.

Якщо ваша дитина зароби­ла влітку навіть невеликі гроші і нічого не купила своїм бать­кам, а витратила все тільки на себе, це вже сигнал тривоги. Постарайтеся пояснити їй за допомогою простих прикладів, у чому вона не має рації. Тато працює? Так. Він заробляє гроші? Так. Він приносить їх додому і витрачає на всіх чле­нів сім'ї? Так. Те ж саме ро­бить мама. І дитина побачить, як відрізняється її поведінка від вчинків тата й мами.

Якщо ваша дитина заробила порівняно крупну суму, треба разом подумати, на що її ви­тратити. Тільки не робіть за­мах при цьому на всі гроші, не прагніть вилучити їх і вкласти до сімейного бюджету. Дай­те дитині відчути і солодкість чесно зароблених грошей.

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання?

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тиждень-другий, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

• Перший етап – ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.
• Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви разом з дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.
• Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує усі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу в тому, аби дитина переконалася, що вона дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.
• Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи. Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?